Сучасні проблеми лісозахисту і шляхи їхнього вирішення. 

Білорусь для нас має стати прикладом координації науковців лісової галузі з навчальними установами, підприємствами системи НАН, Інституту захисту рослин, служби лісозахисту тощо, бо її відсутність – гальмує як обмін знаннями, так і прийняття правильних управлінських рішень.

   Наприкінці 2020 року до 95-річчя від дня народження проф. Миколи Ілліча Федорова та 90-річчя кафедри лісозахисту та деревинознавства Білоруського державного технологічного університету (БДТУ) відбулася II Міжнародна науково-практична конференція. У роботі конференції взяли участь науковці з Білорусі, Латвії, Литви, Нігерії, Польщі, Туреччини, України, Швеції та різних регіонів Росії (від Калінінграда до Далекого Сходу), які представили близько 60 доповідей. У цій статті приділимо увагу діяльності кафедри та її науковим здобуткам останнього часу, які впроваджені у лісову галузь. У зв’язку з епідемічною ситуацією більшість доповідачів виступали «он-лайн», а місцеві учасники були в медичних масках, але це не завадило учасникам конференції заслухати більше 20 доповідей і ознайомитись із 40 постерами. Доповіді заслуховували у трьох секціях: екології шкідників і збудників хвороб, моніторингу стану рослинних угруповань та контролю популяцій шкідливих організмів і підвищення стійкості деревних рослин. Завідувач кафедри-ювіляра, В.Б. Звягінцев, розповів про її славетну історію. Від першого напряму «деревинознавство та лісове товарознавство» діяльність кафедри поступово зсувалася Халаровий некроз ясена – проблема країн ЄвропиНАУКА 1/2021 • Лісовий і мисливський журнал19 у бік захисту лісу, що й відображено в сучасній назві кафедри – лісозахист та деревинознавство. Водночас деревинознавство, як напрямок, посідає чільне місце. Так на кафедрі підтримується перша в Білорусі ксилотека – унікальна колекція деревини з різних регіонів світу. Її фонди дають змогу досліджувати фундаментальні та прикладні питання, а також діагностувати породи в межах комерційної діяльності. У 1947–1950 рр. на кафедрі працював відомий ентомолог, тоді ще доцент О.І. Воронцов, автор таких відомих фахівцям книжок, як: «Біологічні основи захисті лісу», «Патологія лісу» та багатьох інших. Професор М.І. Федоров, який очолював кафедру у 1972–1991 рр., керував дослідженнями щодо створення інтегрованої системи захисту лісових насаджень від патогенних організмів і технології плантаційного вирощування їстівних дереворуйнівних грибів. Ним ініційовано підготовку інженерів зі спеціальності «Захист лісу», розроблені нові навчальні програми, посібники та підручник «Лісова фітопатологія». У 1982–1995 рр. на кафедрі працювала відомий ентомолог проф. Н.З. Харитонова, яку фахівці знають, зокрема, за її дослідженнями шкідників соснових культур, короїдів та їхніх ентомофагів. Нам відомі за публікаціями останніх років та авторефератами дисертацій (на жаль, менше – особисто) науковці цієї кафедри – О.І. Блинцов, В.М. Кухта, В.Б. Звягінцев, А.В. Хвасько, В.А. Ярмолович та інші. Для нас має бути прикладом характерна для лісової науки Білорусі координація діяльності науковців лісової галузі з навчальними установами, підприємствами системи Національної академії наук, Інституту захисту рослин, служби лісозахисту та карантину рослин. Відсутність такої координації в Україні, відмінності у термінологічній базі, відсутність спільних конференцій та інших заходів гальмують як обмін знаннями, так і прийняття правильних управлінських рішень, зокрема, стосовно захисту лісу та запобігання поширенню осередків інвазійних організмів. Так викладачі кафедри лісозахисту та деревинознавства БДТУ у тісній співпраці з Інститутом мікробіології НАН Білорусі розробили та впровадили у лісогосподарське виробництво препарат «Флебіопін», призначений для захисту хвойних насаджень від кореневих гнилей. Препарат не поступається за ефективністю західноєвропейським аналогам, але є значно дешевшим від них. Рекомендовано вносити препарат під час вибіркових і суцільних санітарних рубок, рубок догляду та інших рубок, якщо їх здійснюють за середньої добової температури повітря понад +5° С (тобто коли можливий розвиток збудника кореневої губки). Згадаємо, що перші дослідження можливостей застосування грибів-антагоністів (пеніофори гігантської) для запобігання розвитку кореневої губки в Україні проведені О.Г. Черних (Поліська АЛНДС УкрНДІЛГА) у 70-ті роки минулого століття, але не одержали державної підтримки. Пізніше у Польщі створено препарат на основі пеніофори гігантської, а Генеральна Дирекція лісів зобов’язала підвідомчі установи його застосовувати. У Фінляндії виробляють подібний препарат Rotstop®, який використовують проти кореневої губки у країнах Скандинавії та Прибалтики. До складу препарату входить синій маркер, що дає змогу перевірити якість обробки свіжих пнів. Чи не вигідніше в Україні налагодити виробництво подібних препаратів або купляти їх у Білорусі, ніж у Швеції чи Фінляндії, які нам пропонують окремі фірми? Іншим шляхом зменшення поширення кореневої губки є зменшення обсягів рубок у вегетаційний період, що важко забезпечити, оскільки заселені короїдами дерева сосни необхідно вилучати саме у весняні й літні місяці. В Установі «Біллісозахист» із 2011 р. існує філіал кафедри лісозахисту та деревинознавства БЛТУ, де провідні фахівці розповідають про нові досягнення з питань захисту лісу. У випадку стихійних лих і спалахів масового розмноження лісових комах працівники кафедри та «Біллісозахисту» разом обстежують насадження, одержують дані обліків у феромонних пастках і на модельних деревах. У Білорусі всі нові види пасток, клею та препаратів, придатних для захисту рослин, випробовують науковці Інституту лісу та БЛТУ разом із «Біллісозахист» і представниками виробників. Для порівняння не на нашу користь зазначу, що багато агрофірм та інших приватних організацій в Україні виробляють засоби обліку та захисту рослин, які можливо застосовувати і в лісовому господарстві, зокрема, в теплицях, розсадниках, для захисту насінних плантацій тощо. Водночас, бюрократичні правила не дають можливості використовувати ці засоби законним шляхом, якщо вони не входять до переліку дозволених у лісовому господарстві, а виробникам та дилерам невигідно двічі платити за оформлення дозволів для сільського та лісового господарства без гарантії реалізації великих партій. Контакти лісових установ України з карантинною службою та службою захисту рослин практично відсутні. Дізнатися про розвиток видів шкідливих комах чи грибів, спільних для лісового та сільського господарства, можливо швидше з публікацій у міжнародних виданнях, ніж від представників близької галузі. Карантинна служба, яка порівняно менше розуміється на лісових шкідниках, запізнюється з висновками. Так ясенову смарагдову вузькотілу златку занесли до списку А1, коли вона вже другий рік як проникла на територію України. Лісівники, зі свого боку, не зацікавлені в тому, щоб будьяких шкідників вважали карантинними, тому що це відбиватиметься на можливості продати деревину. Науковцям навіть не виділили коштів на відрядження в осередки ясенової смарагдової вузькотілої златки, а коли шкідник неминуче НАУКА 20Лісовий і мисливський журнал • 1/2021 пошириться у Харківську область і далі на захід, будуть питати: а де була наука? Незважаючи на це, науковці УкрНДІЛГА працюють у тісному контакті з ВО «Харківлісозахист» та обмінюються оперативною інформацією щодо поширення згаданого шкідника на території України та у інших регіонах, зокрема, у сусідніх областях Росії. В Україні та Білорусі майже одночасно (у 2010 р.) підтверджено проникнення збудника халарового некрозу. Ця хвороба спричинила втрату 90% насаджень ясена звичайного у Данії, 87% – у Польщі, близько 60% – у Латвії, Норвегії та Білорусі. Катериною Давиденко (УкрНДІЛГА) молекулярними методами підтверджено наявність збудника цієї хвороби в лісах від Житомирської до Харківської областей, а науковцями НЛТУ України (Володимиром Крамарцем і Іриною Мацях) – наявність симптомів хвороби у західних областях. Можливо, що саме в результаті проведення суцільних санітарних рубок в осередках цієї хвороби в Європі зменшився шанс природного відбору стійких дерев, які, за нашими дослідженнями на сході України, є у кожному осередку і можуть бути використані для одержання вегетативного чи насіннєвого потомства ясена звичайного. У зв’язку з поширенням всихання ясена від халарового некрозу розроблено «Комплексну програму підвищення стійкості, захисту та відновлення насаджень ясена звичайного в Білорусі», яка включає питання моніторингу стану ясенових насаджень, профілактичні, лісівничі й лісозахисні заходи, а також – відновлення стійких ясенових насаджень й інформування працівників і громадськості. Карантинні заходи стосовно халарового некрозу для Білорусі вже втратили актуальність, оскільки осередком є вся площа лісів країни. Водночас, за міжнародними вимогами, такі заходи слід проводити так само, як у нас карантинним шкідником вважають американського білого метелика, що вже понад 50 років поширюється у більшості областей України. Сумна доля, що спіткала ясен звичайний у Європі, очікує ясен пенсільванський, або зелений – основну кормову рослину ясенової смарагдової вузькотілої златки, осередки якої локалізувати навряд чи вдасться. На виконання «Комплексної програми...» науковці БДТУ розробили «Рекомендації щодо моніторингу стану ясенових насаджень», згідно з якими, сильно ураженими вважають насадження з наявністю понад 75% уражених дерев, а розсадники – з наявністю понад 30% рослин із некрозами гілок і стовбурів. Під час оцінювання стійкості дерев до халарового некрозу беруть до уваги зовнішній вигляд стовбура, гілок і листя, наявність уражень біотичними та абіотичними чинниками. Для захисту садивного матеріалу ясена від халарового некрозу у Білорусі виробляють препарати, зокрема біопрепарат Ксантрел, виготовлений на основі ентомопатогенних бактерій. Розроблені рекомендації стосовно норм витрати препаратів, способів, часу та кратності застосування. Запропоновані лісівничі заходи щодо збереження ясена включають, зокрема, обмеження на вилучення цієї породи під час рубок догляду, проведення рубок головного користування після успішного попереднього насіннєвого відновлення ясена з максимальним збереженням його підросту й самосіву, незалежно від їхньої кількості. Рекомендовано відмовитися від суцільних санітарних рубок у ясенових насадженнях у зв’язку з ризиком втрати стійких екземплярів. Зазначено, що лише прибирання дерев, які нещодавно впали, може призвести до зменшення інфекційного фону та чисельності стовбурових шкідників під час ліквідації захаращення. Заходи щодо штучного відновлення ясенових насаджень передбачають селекцію садивного матеріалу у три етапи: відбір і висівання у розсадниках насіння зі стійких дерев; відбір для лісовідновлення партій рослин зі слабким ураженням стовбурів, гілок і листя; вибракування всіх сіянців і саджанців із ознаками хвороби. Планується створення лісонасінних плантацій ясена звичайного з рослин із високою стійкістю до халарового некрозу та клонування стійких рослин. В Інституті лісу клони ясена з підвищеною стійкістю до халарового некрозу введені в культуру тканин in vitro. Спільними зусиллями працівників БДТУ, Інституту лісу та Республіканського лісового селекційно-насінницького центру сформовано базу даних імунних до халарового некрозу особин і популяцій ясена звичайного, що містить інформацію щодо клонів, насіння та випробних посівів. Створено мережу колекційних і випробних культур. Проведено серію навчальних семінарів стосовно виконання заходів, визначених у «Комплексній програмі...», включено її матеріали до курсів підвищення кваліфікації працівників лісового господарства та у навчальні програми підготовки кадрів у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах. Планується направити клопотання до Головної державної інспекції з насінництва, карантину й захисту рослин стосовно вилучення збудника халарового некрозу з переліку карантинних об’єктів Євразійської економічної спілки у зв’язку з його високим поширенням у Білорусі. Доповідачі з різних регіонів повідомляли про погіршення стану окремих лісових порід, поширення адвентивних інвазійних шкідливих організмів, біологія яких може змінитися у нових екологічних умовах, засоби їхнього виявлення, захисту лісу та підвищення стійкості насаджень. Деякі із цих питань ми розглянемо у наступних статтях.

Валентина МЄШКОВА, лабораторія захисту лісу УкрНДІЛГ