На початку серпня цього року лісова охорона Харківської області забила тривогу з приводу масового всихання клену у насадженнях області. Протягом двох тижнів лісівники разом з фахівцями лісозахисного підприємства «Харківлісозахист» та УкрНДІ лісового господарства і агролісомеліорації провели лісопатологічні обстеження у ДП «Жовтневе ЛГ» та ДП «Вовчанське ЛГ» Харківського ОУЛМГ. Зразки загиблих гілок були проаналізовані у лабораторії «Харківлісозахист». Після мікробіологічного аналізу було визначено, що всихання клену викликане інфекційним захворюванням – вертицильозне всихання клена або вілт (збудник – гриб Verticillium albo-atrum і Verticillium dahliae).

В Україні таке масове всихання клена зареєстроване вперше за останнє сторіччя. Інформація про осередки цієї хвороби у Європі також практично відсутні, оскільки кленово-липові діброви найбільш характерні для сходу України, у  європейських країнах клен, в основному, використовується у парках та ботанічних садах.
Зовнішні ознаки вілту проявляються у всиханні окремих гілок або цілком всієї крони. В основному відбувається всихання клена татарського, гостролистого, клена Гиннала і деяких інших видів клена. Також може бути уражена липа, каштан, ясен та інші. Береза, дуб, вільха, тополя, верба виявляють стійкість до цього захворювання. При всиханні крони клена іноді з’являються водяні пагони, а при всиханні дерева – густий підріст, який потім також всихає. У деяких випадках крона дерева набуває ажурний вид в зв’язку зі зменшенням кількості та розмірів листя.
Вілт або вертицильозне в’янення, викликає ослаблення і загибель рослин за порівняно короткий період. Рід Verticillium налічує 262 види, більшість з яких уражають листяні і плодові дерева, кущі, декоративні рослини, квіти, овочеві, зернові культури тощо. Збудник вілту клена – гриби Verticillium albo-atrum і Verticillium dahliae зберігаються у ґрунті і спроможні при сприятливих умовах вражати дерева клена будь-якого віку через різноманітні механічні пошкодження кореневої системи або кореневої шийки. Крім того, збудник вілту також зберігається у залишках рослин (листя, трава, сухі гілки тощо), звідки він може потрапити практично на будь-який наземний орган «жертви». Поширення хвороби вгору і вниз по дереву йде як по зовнішній, так і по внутрішній, в тому числі ядровій, деревині, а поширення вгору йде набагато швидше. Розвитку хвороби сприяє тепла волога погода. Гриб інтенсивно розвивається при температурі від 18 до 28 ° C, отруює навколишні тканини деревини токсинами і – що найгірше – щільно закупорює міцелієм судини дерева, блокуючи надходження води і поживних речовин.
Гриб викликає повне або часткове відмирання коренів, воно поширюється від кореневої шийки і супроводжується руйнуванням деревини. Тому всохлі дерева часто легко вириваються з грунту. Деревина враженого дерева набуває світло-зеленого, зеленувато-чорного або оливкового кольору.
Спостерігається різний перебіг хвороби. В одних випадках всихання починається з окремих гілок і поступово охоплює всю крону. В інших випадках дерево без зовнішніх ознак захворювання раптово всихає серед літа або не розпускається навесні. Всихання дерев при гострій формі захворювання настає через 1-4 роки після зараження. Підріст і водяні пагони найчастіше всихають в перший і другий рік життя. У всіх випадках гриб викликає часткове або повне відмирання коренів.
На жаль, у лісових насадженнях обробка фунгіцидами не є ефективною, оскільки гриб знаходиться у середині стовбура і гілок, а проводити ін’єкцію кожного дерева препаратами в умовах лісу неможливо.

Тому необхідно застосовувати лісозахисні (профілактичні) методи – при створенні культур – та санітарні заходи – при виявленні осередків всихання, а саме:
1. Моніторинг за появою і поширенням захворювання – визначення площ осередків хвороби і нагляд за потенційною загрозою для суміжних ділянок.
2. Створення умов, що підвищують стійкість клена до вілту (при створенні культур)
3. Дерева, уражені вілтом, необхідно видаляти, оскільки на них збудник може зберігатися протягом декількох років, інфікуючи інші дерева.
4. Для вирощування клена необхідно вибирати ділянки, які раніше не межують або не були раніше зайняті буряком, картоплею і соняшником, так як грунт з під цих культур може бути потенційним джерелом вілту.